Ми повинні прагнути виховувати дітей, які ставлять вдумливі запитання, кидають виклик «експертам» і ретельно аналізують відповіді.
Parent Co.
Поділіться цією публікацією:
-
1. люди повинні відчувати, що їхній внесок у розвиток знань вітається в середовищі довіри. 2. навчальний процес має забезпечувати як виклик, так і підтримку. 3. розвиток часто відбувається через несподіваний і новий досвід (який потребує часу на роздуми та осмислення) 4. освітній досвід повинен підтримувати як інтелектуальний, так і емоційний розвиток особистості.
Створіть атмосферу довіри, в якій ваша дитина відчуватиме, що її погляди вітаються.
Просячи дитину брати участь у прийнятті сімейних рішень, ви допомагаєте їй навчитися ставити запитання, які демонструють повагу до авторитетних людей (наприклад, лікарів і вчителів), і заохочуєте її ставити запитання, навіть якщо ви боїтеся, що їхні запитання є безглуздими. Ми слухаємо їхні запитання, зупиняємося, щоб підтримати розмову, захоплюємося їхньою допитливістю і даємо їм зрозуміти, як сильно вони думають. Замість того, щоб просто сказати, що їхні висновки неправильні, ми можемо запитати, чи розглядали вони альтернативні інтерпретації.
Крім того, ви можете сказати дитині, що ви думаєте про її висновки.
Забезпечуйте виклик і підтримку, коли ваша дитина орієнтується в складних поняттях.
Один із способів зробити це – вибіркове використання сократівських методів. Іноді наші діти хочуть отримати відповіді від нас, але іноді їм корисно відповідати на запитання запитаннями. Коли моя шестирічна дитина запитала: «Чому ти не даєш мені постріляти з мого іграшкового пістолета?» я міг би почати складну політичну дискусію про своє ставлення до контролю над зброєю, а міг би попросити його поміркувати, чому, на його думку, я встановив таке правило. Його припущення допомагають мені зрозуміти складність його думок на цю тему ще до того, як я підберу слова.
Я прошу його відповісти на власні запитання, але підтримую його в розумінні їх під час продовження розмови. Таким чином, я допомагаю їй зрозуміти, що вона має право і відповідальність відповідати на свої запитання і намагатися сформулювати власну точку зору. Якщо пізніше він захоче обговорити іншу точку зору, я можу втрутитися в цю розмову з повагою, хоча іноді останнє слово залишається за мною.
Даруйте своїм дітям нові та несподівані враження.
Виводьте своїх дітей у світ разом з вами, на відповідному рівні. Я беру своїх дітей на вибори і розмовляю з ними про те, чому я обрав того чи іншого кандидата, без заплутаних (чи лякаючих) розмов про тероризм чи дебати про охорону здоров’я. Я намагаюся бути прикладом критичного мислення, пояснюючи їм, чому я прийняв те чи інше рішення. Щоб допомогти дітям навчитися обробляти цей досвід, я намагаюся подавати приклад критичного мислення, пояснюючи їм деякі свої рішення.
Я намагаюся не ускладнювати речі і не говорити так довго, щоб діти відволікалися і переставали слухати. Я також докладаю особливих зусиль, щоб залучити дітей до різноманітних перспектив наших громад і повсякденного життя, щоб вони могли пізнавати нові речі. Життя в переважно білій громаді означає, що мої діти не мають можливості спілкуватися з багатьма кольоровими дітьми та сім’ями. Тому я витрачаю багато часу на роздуми про розмаїття, представлене в інших «вхідних» джерелах, таких як книги та медіа.
Коли моя дитина ставить запитання про людей, які відрізняються від неї, я не орієнтуюся на «дальтонічну» перспективу. Якщо дитина помічає, що є кольорові люди, люди з інвалідністю або трансгендерні люди, але не знає, як про це говорити, я допомагаю їй дослідити свої питання і вибрати шанобливу мову. Я не кажу: «Тсс… не говори про це».
Я підтримую інтелектуальний та емоційний розвиток дитини з точки зору критичного мислення.
Розумійте, що залучення до критичного мислення та дискусії, які його супроводжують, можуть бути емоційно виснажливими. Важливо ставити дітям хороші запитання і спонукати їх до пошуку власних відповідей, але вони можуть бути надто втомленими або перевантаженими. Ми можемо спостерігати за дітьми, бути чутливими до їхніх емоцій і іноді допомагати їм знаходити рішення, які працюють на даний момент. Так само, якщо виникає інтелектуально складна, але емоційно важка тема, ми можемо допомогти їм назвати емоції, які їх охоплюють. Вони можуть зробити перерву в цій розмові і повернутися до неї пізніше».
Ми також можемо моделювати наші спостереження та сприйняття емоцій. «Чи не важко зрозуміти цю ідею? «Я іноді не можу вирішити, як я до цього ставлюся. Це може розчаровувати, але це допомагає мені, тому що я не мушу приймати це рішення одразу». І нарешті, ми можемо допомогти їм розвинути здатність розуміти почуття інших, залучаючи їх до дискусій про те, як поставити себе на місце іншої людини. Зривати яблука з чужих дерев – це велика шкода, але як би ти почувався, якби виглянув у вікно і побачив, що хтось зриває яблука з нашого дерева?» Коли мої діти підростуть, я сподіваюся перенести ці уроки на більш складні ситуації. Я хочу розповісти їм про «небезпеку єдиного наративу» і про те, як політики та ЗМІ можуть перекручувати статистику для досягнення власних цілей. Навіть коли ми не погоджуємося, я хочу, щоб розмови за обіднім столом озброїли їх навичками шанобливої взаємодії з іншими.
Коли вони підуть до університету (якщо підуть взагалі), я хочу, щоб вони були студентами, які вже підготовлені до того, щоб отримати максимальну користь від навчання в аудиторії та в реальному світі – які ставлять запитання, на які навіть їхні професори не можуть відповісти, які знаходять нові способи інтерпретації навіть найбільш прийнятих теоретичних концепцій. Якщо вам вдасться виховати таких дітей, подумайте про інноваційний та лідерський потенціал майбутніх поколінь. Marriage Minute, новий електронний бюлетень Інституту Готтмана, покращує шлюб за 60 секунд або менше.
Понад 40 років досліджень, в яких взяли участь тисячі пар, доводять простий факт: «Шлюбна хвилина» – це чудовий спосіб покращити шлюб. Маєте хвилину? Підпишіться нижче, щоб дізнатися більше.
